О, Україно! Рідний краю,
Душа летить як пригадаю,
Своє село, що на Волині,
Качки та гуси, коні, свині;
Корови йдуть у ліс пастися,
Кокочуть кури, щоб нестися,
Грайливий гомін голосів,
Лелека ось на стріху сів;
Заклекотiв, життю радіє,
Гарненько в небі сонце гріє,
Там в поле гурт жінок спішить,
Під лісом трактор буркотить;
Перерва в школі, бо дзвіночок,
Подав тремтливий голосочок,
Дітей безжурний щастя сміх,
Майбутнє не турбує їх;
всі люди радісні, веселі,
Спішать з роботи до оселі,
За обрій сонечко сідає,
Пташиний галас замовкає;
На поплаві журчить струмочок,
В гаївці еха голосочок,
Повернення в хліви отар,
Із пастбищ і своїх кошар;
Колодязь-журавель скрипить,
Спішать худобу напоїть,
Парним запахло молоком,
У клуб юнацтво йде гуськом,
Баяна звуки всіх скликають,
Дівочі хори скрізь лунають,
Аж, десь під ранок, все змовкає...
Село в глибокий сон впадає;
О, як давно це все було:
Моя Карпилівка - село,
Лиш сон та пам'ять нагадають,
Назад в дитинство повертають,
Змінився вигляд вже села,
Бруківка центром пролягла,
З дахів солому замінили,
Залізом, шифером накрили,
Електрику кругом проводять,
Гурточком діти слідом ходять,
Із цегли виріс перший дім,
Ось перший мотоцикла грім,
Колодязь-журавель пропав,
Коловорот нарід придбав,
А я з тобою розпрощався,
В шістнадцять років в світ подався,
Наука, Армія, Донбас...
Вже й дочка ходить в перший клас,
Один раз в рік в селі буваю,
Коли відпустку з шахти маю,
Росло село і богатіло,
Та йти до Бога не хотіло,
Лиш штунд малесенький гурточок,
В селі сусіднім мав куточок,
А православні при районі,
Були як церква при законі,
Йшла комунізму побудова,
І Ленін - їх була основа;
Всіх вірних Богу притісняли,
В тюрму садили, штрафували,
Насильно в комсомол згоняли,
А ні - то вчитись не давали;
Но вірних Бог почув молитви,
І звергнув владу ту без битви,
Тепер в селі вже церква є,
А дім молитви виграє
Своїм величчям та красою
Людей закликує без бою;
Село велике, релігійне,
Но трішки в вірі не постійне,
Бо є й п'янички, забіяки,
Та негативні вчинки всякі,
Але, надія є на Бога,
Що прийде з неба ще підмога,
І в день святого Воскресіння,
Усе село знайде спасіння.
Комментарий автора: Дуже вибачаюся за помилки, які може і не помітив, але відносно мови: я використовував багато слів місцевого діалекту.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 8465 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...